А потім уже й уваги не звертав на нього, задумавшись про щось своє, сумне й відсіль далеке. I відблиски багаття виграють у них, і жаріють вони, ті прехитрі очі, мов зорі вечерові, ранні, ще самотні — в тихому степовому надвечір’ї. Але ж на всіх розмаїтих поличчях був один і той самий запорожець, Козак Мамай. Посадовивши матінку Михайликову на скромно й лепсько цяцьковане сідло свого винохода, званого Добрян, Козак Мамай легко скочив охляп ще на одного тарпана, який невеличкому на зріст Козакові був саме впору, і всі рушили в путь.
Але Ярина Подолянка, торопіючи либонь перед незнайомими людьми, ще була десь у внутрішніх покоях, а перед радою хизувалась і пишалась уже знайома нам пані Купиха, Роксолана. А що були в архирейських покоях здебільшого люди літні, тож и погляд аж надто хутко перелетів поза вікна, де тісно юрмились молодики. Звідти ж, від руїн монастиря, — гульк та гульк!
Пiсня друга: теж не без пригод
Викручую месину, беру спінінг у ліву руку, правою намацую підсаку. Мої руки тремтять, мов серце б’ється прискорено, воно чує здобич. Звір прокинувся, звір бореться за своє існування. Ширяю підсакою, рибина сплескує на поверхні води, поспішливо ширяю ще раз і враз відчуваю, як стало легким, майже невагомим вудлище.
Розкажіть як вам погано, скільки горя ви пережили, скажіть про мертвих дітей. Народився в Бердянську у 2000 році. Отримав освіту за спеціальністю «актор театру ляльок» в Дніпропетровському театрально-художньому тут коледжі. З’являється КИЦЯ З ТЕЛЕФОНАМИ. Вона тримає кілька телефонів (мінімум три) і говорить в кожен по черзі. Роздивіться уважно, якого він кольору, хто в ньому живе, яка погода навколо.
Ну бо як тільки ти собі згадала якусь Ялту, захотіла на ручки, замріялася, дала збій, усьо – проблемка. В особистій справі можуть написати «смерть через халатність». Напевно, так і напишуть. Не знаю, яка в організації політика по фіксації каліцтва і смерті.
До ранку добре наробився й зголоднів. Узяв собі тайстрину, хап •— а в ній нема нічого. Виходить, дуже хочеш навчитися грати. Ходи зі мною,— відповів музика, бо знав, що чорт не дасть йому життя. Пані прочитала цидулку і почала готувати весілля.
Ніна Захоженко «Я, війна і пластикова граната»
І тільки тепер начебто помітив кота. — Підемо до війта,— каже тоді сестра,— може, він розсудить. — Ні, хай йому всячина! — сказав син.— Більше не буду красти.
Кілька слів від команди
Як буде потреба, то й тебе врятує. — Серед лісу є срібна ліщина, а на ній — золотий горішок. Той, хто його з’їсть, стане великим, моцним, фай-ним, і буде мати все, що душа бажає. — Два рази я вже показувалася… Як пішли, так їх нема по сьогоднішній день.
Марія не маніжилася й, очевидно, звикла до коньяку. Третю чарку надпила тільки до половини. Я ще раз перечитав листа, й знову мені повіяло попід серцем теплим вітерцем і водночас щось налякало.