Цроте не варто ідеалізувати рицарів. У мирний період феодали часто вдавалися до міжусобних війн. З виникненням вогнепальної зброї рицарство як військова сила занепало і залишилося лише аристократичним станом. Проте не варто ідеалізувати рицарів. Із виникненням вогнепальної зброї рицарство як військова сила занепало й залишилось аристократичним станом.
3 Лицар — відповідно до української традиції таке написання використовується для підкреслення шляхетності людини. Постійні війни привели до появи в Європі нового виду оборонних споруд — замків, що були одночасно і фортецею, і поменшанням феодала. Кандидат перебував ніч на молитві, а потім одягався в білий і червоний одяг на знак того, що готовий https://www.awiosapps.com.ua/ жертвувати кров за віру. Замок для феодала був помешканням для життя і захистом від зовнішніх ворогів. Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами. 4 Це був єдиний у житті рицаря ляпас, на який він мав право не відповідати.
Поєднуючи інформацію з тексту й ілюстрацій, виконайте такі завдання. Рицар мав боротися за християнську віру, оберігати слабшого, дотримувати слова, бути вірним своєму сеньйору, вміти постояти за себе. Всі перетворились на середньовічних селян. А я став середньовічним феодалом чи, можливо, навіть лицарем. Середньовічну людину спіткало багато небезпек, тому феодали будували укріплене житло — замок. Тут мешкав власник зi своїм оточенням.
Усередині замкових мурів переховувались під час ворожих нападів навколишні жителі. За право вважати господаря замку своїм захисником вони сплачували побори й виконували деякі роботи, наприклад ремонтували укріплення. У своєму замку сеньйор судив васалів і селян. Крім нього, не було для них іншого судді та іншого правителя. Проте таких селян не можна називати кріпаками.
§ 10. Практичне заняття. Життя й традиції рицарів і селян
Тільки його пресом давити вино, у його печі випікати свій хліб. За все це доводилося додатково платити. Куртуазність (від франц.-двір) означала чемність, галантність, щедрість, уміння складати вірші. Висловлювати власну думку про вплив рицарства на розвиток суспільства. 6 Девіз — стислий вислів, що пояснював зміст герба.
§ 9. Практичне заняття. Життя і традиції рицарів і селян
Так називали вояка — феодала, який ніс військову службу для свого сеньйора, зазвичай кінну. Пізніше, в XI—ХII ст., термін «рицар» набув ширшого значення. Він став синонімом знатності й шляхетності. За герольдами5 в золотому одязі через головний вхід на арену виїхав маркіз Морелла в супроводі почту.
Однак і вільні селяни перебували під судовою владою сеньйора. Усіх світських феодалів почали називати рицарями (з нім. – вершник). Це слово стало синонімом знатності й благородства.
Практичне заняття: “«Рицарські традиції. Замок феодала. Життя селян»
В одну з веж вели важкі в’їзні ворота з міцного дуба, окуті зверху залізом. Позаду воріт, на певній відстані від них, знаходилися підйомні ґрати. Тільки-но їх опускали, той, хто встигав прорватися за ворота, потрапляв у пастку. Обряд посвячення в рицарі мав пройти навіть король. Селяни не тільки працювали на землі.
Наступного року перше поле залишали під пар, друге засівали озимими, а третє — яровими. Стали застосовувати й органічні добрива. Ці прогресивні зміни дали можливість дещо збільшити врожайність. Селяни одного села становили громаду (общину). Її головним завданням було регулювання земельних відносин. Також на зібраннях общини селяни визначали, коли й скільки риби можна ловити в ріці, де косити сіно, де пасти худобу. Громада надавала допомогу бідним, удовам, сиротам, ремонтувала дороги, будувала церкву або каплицю7 й утримувала священика.
Церква намагалася обмежити їхній розмах. Вона постійно закликала до «Божого миру». Упродовж нього, тобто з вечора середи до ранку понеділка, а також у великі свята воювати заборонялося. Пізніше накази про обмеження воєнних дій почали видавати королі. Згодом і феодали зрозуміли, що за будь-якої суперечки краще не знищувати церков, млинів і селянських посівів у володіннях один одного. Поступово складалися «правила війни», які стали частиною своєрідного «кодексу рицарської честі».